Безлюдні вулиці, порожні офіси й спортивні зали. Невелике місто в Каліфорнії з 2600 жителями під карантином в оточенні військових. Нормований медичний догляд. Урядовці ведуть політичні війни й бюрократичні баталії.

Всі ці сцени розгортаються перед очима, але, на щастя, не в рамках випуску новин, а в кадрі цілого покоління голлівудських блокбастерів й міні-серіалів про вірусні епідемії.

"В перші тижні загальнонаціональної надзвичайної ситуації в США, я зачинився на добровільний карантин в своїй квартирі. Я тримав соціальну дистанцію від людної вечірки з нагоди Дня Святого Патріка, на якій натовп веселився й слухав репет кавер-гурту на Bon Jovi біля ірландського пабу через дорогу. Потім я "запоєм" дивився шоу про віруси впродовж 10 годин: від "Епідемії" за 1995 рік до "Гарячої зони" за 2019-й", - пише Адам Врен на сторінках Politico.

"І хоч я не доктор епідеміології, уроки, які лежали на поверхні всі ці роки і які я виніс, будуть все одно цінні для багатьох у команді, яка займається проблемою коронавірусу в Білому домі. Все там: від закликів до соціального дистанціювання в "Епідемії" до опису сповільнення реакції через міжвідомчу взаємодію в "Гарячій зоні", - додає автор.

Навіть епіграф "Епідемії" від лауреата Нобелівської премії і бактеріолога Джошуа Ледерберга повинен був звернути увагу суспільства на суть пандемій ще раніше: "Єдина найбільша загроза домінуванню людства на планеті - це вірус". Однак, автор помітив ще дещо. Всі ці фільми, вірогідно, зробили людей байдужими до вірусів, які загрожують йому найбільше, тобто тих, які не спричиняють великої смертності й не спотворюють тіло.

В "Епідемії" полковник Сем Деніелс у виконанні Дастіна Хоффмана - це вірусолог з Інституту медичних досліджень Сухопутних військ США. Він бореться з вірусом під назвою "мотаба", який підвищує температуру тіла й вбиває 100% своїх жертв за 2-3 дні. В "Гарячій зоні" ебола теж викликає лихоманку й вбиває пацієнтів дуже швидко. В "Заразі" рівень смертності вірусу MEV-1 складає близько 20%. Якби стався спалах "мотаби", уряд США дуже швидко запровадив би карантин у містах, закрив би школи й несуттєвий бізнес. Якби ебола поширилася в Індіанаполісі, гуляки в ірландському барі через дорогу від дому автора точно лишилися б вдома.

"Але мої сусіда, схоже, не бачать, що COVID-19 насправді більш підступний і небезпечний, ніж віруси в фільмах. Його рівень смертності виражається однією цифрою. Він досить низький, щоб змусити їх думати, що боятися нема чого. Але при цьому коронавірус не менш здатний вивести з ладу нашу економіку і спосіб життя, якщо не більше, ніж більшість смертельних спалахів, стримати які можна швидше", - пише автор.

Цього тижня епідеміолог з Колумбійського університету доктор Аян Лікін засумнівався, що масова культура здатна вплинути на погляди суспільства.

"Не думаю, що фільми можуть змінити те, як люди почуваються щодо тих чи інших речей", - сказав він, додавши, що співпрацює з автором "Зарази" Скоттом Барнсом над кампанією з громадського інформування про коронавірус.

"США вдалося ухилитися від усіх останніх інфекційних хвороб. І, на мою думку, наш уряд нічого не робить, поки в усіх заголовках не кричать, що ситуація гаряча", - сказала технічний консультант "Зарази" й професор ветеринарної медицини Західного університету  охорони здоров'я Трейсі МакНамара.

"Зараза" зачіпає млявий підхід суспільства до будь-якого вірусу, який походить не зі студій Голлівуду. В одній зі сцен фільму репортер питає адміністратора Центру профілактики й контролю захворюван США (CDC) Елліса Чівера, якого грає Лоуренс Фішборн, чи уряд не надмірно реагує на вірус, який відбере життя 26 мільйонів людей за 29 днів.

"Доктор Чівер, чи не хвилює вас, що CDC постав перед проблемою довіри тепер після надмірної реакції на H1N1?", - питає репортер в епізоді фільму.

"Я віддаю перевагу новинним репортажам про нашу надмірну реакцію, ніж про те, що багато людей втратили життя, бо ми не достатньо зробили", - відповів Чівер.

Такі епізоди й драматичні прес-конференції на зразок цієї - невід'ємна частина фільмів про катастрофи. Тепер ми бачимо таке майже кожен день в новинах, коли група реакції дає брифінги про коронавірус. 

"Десятиліттями ці фільми лякали глядачів невидимим ворогом, гострою апокаліптичною реальністю протистояння людства проти природи. Але реальний конфлікт у всіх цих фільмах насправді в дечому іншому: це ми проти бюрократії. Це кіно не так про катастрофи, як про уряди", - йдеться в статті.

""Зараза" дуже переконливий фільм. В житті все розгортається дуже схожим чином. Швидкість поширення, спосіб поширення", - каже МакНамара, яка виявила Західнонільський вірус влітку 1999 року, коли працювала головним патологом в зоопарку Бронкса. Тоді ворони почали падати з неба просто на вольєри.

Як виявилося, Голлівуд десятиліттями пропонував Вашингтону підказки про те, як пандемії можуть розгортатися. І що уряду варто зробити, щоб побороти її. Потрібно уникати міжвідомчих, міжусобних сутичок й закулісних битв, а також впорядкувати бюрократію. Фільми кажуть, що внутрішні закулісні суперечки лише погіршують ситуацію. І саме це відбувається зараз між Секретарем з питань здоров'я й кадрів (HHS) Алексом Азаром і адміністратором Центру медичного догляду і служб медичної допомоги (CMS) Сіма Верма, чиє відомство входить в склад HHS, але діє незалежно.

"Низка інцидентів за останні 120 днів виявили брак базової комунікації між CMS і HHS. А це нищить місію HHS і підриває громадську довіру", - писав у нещодавній службовій записці голова HHS з питань інформації Хосе Арієта.

Під "останніми інцидентами" мався на увазі випадок за 23 лютого, коли служба електронної пошти HHS вийшла з ладу. Через це критично важливі листи щодо фінансування боротьби з коронавірусом були затримані на 11 годин. Причиною стало те, що CMS не повідомив лідерів HHS, що збирається прислати тисячі повідомлень через цю систему. Технічний збій таким чином сповільнив реакцію на епідемію.